Організація взаємовідносин підприємств з банками

На підставі представлених документів банк оформляє клієнту чекову книжку і видає її довіреній особі під його розписку в заяві на одержання цієї книжки. Термін дії виданої лімітованої чекової книжки не повинен перевищувати одного року.

Розрахунки чеками з лімітованих книжок здійснюються в такому порядку. Підприємство бажаюче купити необхідні товари, послуги і розрахуватися за них чеком, визначає свого працівника, який повинен одержати ці товари чи послуги, видає йому доручення на їх одержання, а також лімітовану чекову книжку, і він їде до постачальника потрібних товарів (послуг).

Після узгодження з постачальником обсягу і вартості товарів, що купуються, довірена особа покупця виписує розрахунковий чек із вказівкою в ньому, кому, скільки і за що перелічуються кошти.

Одночасно з випискою чека заповнюється і його корінець із вказівкою в ньому суми залишку ліміту до дійсного платежу, суми, списаної по даному чеку, і суми залишку ліміту до наступного платежу.

Виписані чеки повинні бути підписані особами, що мають право розпоряджатися коштами на рахунках підприємства, і мати печатку власника чекової книжки.

Як виключення, чеки з лімітованих книжок можуть підписуватися посадовою особою покупця, якому видане доручення на одержання товару. У даному випадку в чеку перед підписом робиться напис "За дорученням" із указівкою її номера і дати виписки.

Виписаний чек відокремлюється від корінця і передається постачальнику. Постачальник на отриманому чеці і на його корінці ставить свій штамп, виписує на отримані чеки реєстр чеків у 2-3 екземплярах і здає по ньому чеки з прикладеними до них рахунками-фактурами в обслуговуючий банк для стягнення платежу з чекодавців.

Банк на підставі чеків, що надійшли, списує суми, зазначені в них, з рахунків чекодавців і зараховує їх на рахунок одержувача коштів.

Виписаний чек дійсний протягом десяти днів. Правильність використання чеків контролюється головним бухгалтером з оцінкою на його корінці.

У випадках закінчення терміну дії чекової книжки чи вичерпання ліміту невикористані чеки повинні бути повернуті тому банку, де була отримана чекова книжка. Виписка чеків понад установлений ліміт і термін дії чекової книжки не допускається.

5. Розрахунки акредитивами

Сутність акредитивної форми розрахунків полягає в тому, що покупець на підставі договору з постачальником і до відвантаження їм продукції переводить (бронює) гроші на його ім'я у відповідний заклад банку. Переказ (депонування) грошей здійснюється шляхом подачі обслуговуючому покупця закладу банку заяви на акредитив.

Акредитив являє собою документ, у якому дається доручення банку покупця іногородньому банку постачальника зробити оплату рахунків останнього за відвантажений товар чи зроблені послуги на умовах, зазначених в акредитивній заяві.

Акредитивна форма розрахунків застосовується тільки в іногородніх розрахунках і з одним постачальником.

Відкриття (виставлення) акредитива може бути здійснене як у банку платника, так і в банку постачальника з бронюванням грошових коштів на окремому рахунку чи без бронювання.

Акредитив, при відкритті якого бронюються кошти платника на .окремому рахунку в банку платника або в банку постачальника (бенефіціара), називається покритим акредитивом.

Акредитив, при відкритті якого кошти платника не бронюються на окремому рахунку, а оплата по ньому при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком платника за рахунок кредиту, називається непокритим акредитивом.

Крім акредитивів, що передбачають депонування коштів у банку постачальника, при наявності кореспондентських рахунків між банками застосовуються так звані гарантовані акредитиви.

Гарантовані акредитиви - це акредитиви, що відкриваються покупцям у банку постачальника шляхом видачі йому права списувати всі суми акредитива з кореспондентського рахунку банку, що обслуговує платника (банку-емітента).

Акредитиви бувають відкличні і безвідкличні.

Відкличний акредитив — це такий акредитив, що може бути змінений чи анульований банком, що обслуговує платника (банком-емітентом), без попереднього узгодження з постачальником (бенефіціаром) у випадках невиконання ним умов договору.

Безвідкличний акредитив - це такий акредитив, що може бути змінений чи анульований банком за згодою постачальника (бенефіціара), на ім'я якого він був виставлений (відкритий).

Виставляється акредитив на термін, встановлений у договорі сторонами, але не більше 15 днів. Мінімальна сума, на яку відкривається акредитив, не обмежується. Поповнювати акредитив не дозволяється. Видача з нього готівкою забороняється.

Порядок виставлення акредитиву і розрахунків по ньому такий.

Для відкриття акредитиву з депонуванням коштів у банку покупця платник виписує заяву на акредитив у трьох екземплярах, а при депонуванні коштів у банку постачальника ця заява виписується в чотирьох екземплярах, У заяві на акредитив указується, який акредитив відкривається - відкличний чи безвідкличний і заповнюються всі реквізити, а також вказуються умови оплати товару, що купується, послуг.

У заяві можуть бути зазначені додаткові умови оплати, наприклад заборона часткових виплат по акредитиву чи представленню документів, що засвідчують якість продукції, і т.д.

Виписану заяву на акредитив платник-покупець здає в обслуговуючий заклад банку. Останній після перевірки заяви списує гроші в сумі акредитива із зазначеного в ньому рахунку і бронює їх на рахунку "Акредитиви до оплати" (у випадках депонування коштів у банку покупця).

Якщо ж відкривається акредитив з депонуванням коштів у банку постачальника, то заявник своїм дорученням через обслуговуючий банк перераховує суму акредитиву в банк постачальника. Останній зараховує її на спец рахунок, що відкривається постачальнику.

Після цього банк покупця сповіщає банк постачальника (по телеграфу, електронній пошті та ін.) про те, кому і який акредитив відкритий.

Одержавши відповідне повідомлення, банк постачальника відкриває на ім'я постачальника рахунок "Акредитиви" і сповіщає про це постачальнику.

Постачальник, одержавши повідомлення про відкриття акредитива, відвантажує (відпускає) продукцію на адресу покупця, виписує документи, що підтверджують відвантаження, і представляє їх обслуговуючому його банку.

Банк, одержавши документи і перевіривши дотримання умов розрахунків, зазначених у заяві, списує вартість відвантаженої (відпущеної) продукції зі спец рахунку, відкритого постачальнику в його банку (у випадку депонування коштів у банку постачальника), і зараховує їх на рахунок постачальника. Оплата акредитива виконується в цьому банку з подальшим переказом суми оплати на ім'я постачальника.

Оплата по акредитиву може виконуватися відразу ж у повній сумі акредитиву чи вроздріб у кожному окремому випадку. При неповному використанні акредитиву гроші в невикористаній сумі повертаються покупцю і зараховуються на той рахунок, з якого виставлявся акредитив.

Якщо ж кошти по акредитиву використані цілком або минув термін його дії, то він закривається. Достроково акредитив може бути закритий банком платника при порушенні постачальником його умов, за заявою постачальника, якщо це безвідкличний акредитив, за вимогою покупця у випадках виставлення відкличного акредитива.

Застосовується акредитивна форма розрахунків тоді, коли між постачальником і покупцем немає постійних господарських зв'язків по покупці (постачанню) товарів та наданню послуг і угода носить разовий характер.

Позитивною стороною акредитивної форми розрахунків є те, що вона гарантує платіж постачальнику. Для покупців ця форма розрахунків менш ефективна, тому що вона має обмеженість у розрахунках, а також при виставленні акредитива за рахунок власних коштів з обороту підприємства відбувається відволікання оборотних коштів, що сповільнює їх обіг.

6. Розрахунки и застосуванням векселів

Однією з форм безготівкових розрахунків за товарно-матеріальні цінності і погашення боргів є розрахунки за допомогою векселів.

Вексель - це цінний папір встановленої форми, що містить письмове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити відповідну суму коштів своєму кредитору-власнику векселя (векселедержателю) у встановлений термін. Він широко використовується в комерційній і банківській практиці в країнах з ринковою економікою як форма видачі поза банківського кредиту.

Застосування векселів у господарському обороті в Україні регламентується постановою Верховної Ради України від 17.06.92 р. "Про використання векселів у господарському обороті України", прийнятою в 1993 р. Національним банком України "Порядком здійснення банками операцій з векселями" і Положенням "Про перекладний і простий вексель", а також Указом Президента України від 14.09.94 р. "Про випуск і оборот векселів для погашення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності".

Векселі бувають декількох видів. Однак у господарському обороті України застосування одержали в основному два види векселів - простий (соло) і переказний (тратта).

Бланки векселів є документами строгої звітності. Вони виготовляються і видаються (продаються) банками в книжечках по 25 і 50 аркушів.

При розрахунках векселями простий вексель виписує і підписує боржник, а переказний - кредитор.

У простому векселі фіксується найменування боржника і кредитора, термін платежу і його сума. Він також повинен мати підпис і відбиток печатки векселедавця.

У цілому простий вексель містить нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити безпосередньо своєму кредитору-векселедержателю зазначену в ньому суму боргу.

Переказний вексель, що виписується і підписується кредитором, являє собою наказ боржнику про сплату у встановлений термін зазначеної суми коштів третій особі. Виписаний переказний вексель повинен бути акцептований боржником, без чого він не має юридичної чинності. Акцептом векселя платник бере на себе зобов'язання сплатити його суму у встановлений термін.

Оплата за векселем може бути гарантована банком. Банківська гарантія платежу за векселем називається "аваль". Вона передбачає відповідальність банку-аваліста перед векселедержателем за сплату боргу (оплату векселя) у встановлений термін за рахунок кредиту. З іншого боку, при оплаті векселя за рахунок кредиту банк стягує з платника встановлену плату(відсоток).

У випадку наявності кредиторів у платника він може переадресувати перекладний вексель для оплати на ім'я одного з цих кредиторів. У такому випадку на зворотній стороні векселя робиться відповідний передатний напис - індосамент. У цій операції вексель виконує функцію кредитних грошей, тому що він використовується як засіб платежу.

Черговість операцій при розрахунках перекладним векселем така: 1 - оформлення векселя кредитором; 2 - видача векселя векселедержателю; 3 - пред'явлення векселя до акцепту платником; 4 - передача акцептованого * векселя векселедержателю; 5 - пред'явлення векселя векселедержателем платнику для його оплати; 6 - оплата векселя платником.

Використання векселів у розрахунках має свої переваги, що полягають у наступному: скорочується потреба в оборотних (грошових) коштах; прискорюються розрахунки; забезпечується погашення взаємних боргів; відбувається залучення до оплати за товар третьої особи, що має кошти, а також зменшення потреби в банківському кредиті, скорочення грошової маси і гальмування інфляційних процесів.

Однак погіршення фінансового стану значної кількості суб'єктів господарювання в Україні в умовах переходу її на ринкові відносини не дозволяє в широких масштабах використовувати векселі в платіжному обороті.

7. Інші форми безготівкових розрахунків

У системі безготівкових розрахунків у ряді випадків застосовуються платіжні вимоги, інкасові доручення й ін.

При наявності в суб'єктів господарювання неповернутої дебіторської заборгованості вона може бути стягнена одержувачем з рахунку платника через судові органи в безперечному порядку.

Безперечне стягнення і безакцептне списання коштів з рахунку платника здійснюється платіжною вимогою на підставі рішення суду або арбітражного суду.

Платіжна вимога - це розрахунковий документ, що містить вимогу одержувача коштів їх платнику про сплату визначеної суми коштів через заклад банку.

Виписується платіжна вимога одержувачем коштів при наявності у нього рішення суду, арбітражного суду про безперечне стягнення чи безакцептного списання визначеної суми коштів з рахунку платника.

При виписці платіжної вимоги в ньому заповнюються всі реквізити, а в рядку "Призначення платежу" указується, за що і на підставі чого стягуються кошти.

Виписана платіжна вимога (1-й екземпляра.) підписується керівником і головним бухгалтером підприємства - одержувача коштів, ставиться печатка, і вимога із прикладеною копією рішення суду або арбітражного суду здається в обслуговуючий банк по реєстру, що виписується в 2-х екземплярах.

Платіжна вимога, що надійшла, оплачується банком з рахунку платника на користь одержувача засобів у встановленому порядку.

У випадках несвоєчасної сплати платниками відповідних податків у бюджет, вони стягуються податковими органами в безперечному порядку з нарахуванням пені за прострочення платежу.

Стягнення здійснюється інкасовими дорученнями (розпорядженнями) встановленої форми.

При виписці інкасового доручення в ньому обов'язково вказується сума недоїмки відповідного податку і сума нарахованої пені за прострочення сплати податку з посиланням на відповідний законодавчий акт (документ).

Оформлене у встановленому порядку інкасове доручення здається в банк не пізніше 10 днів із дня його виписки. Оплачуються вони при наявності (надходженні) коштів на рахунку платника у встановленому порядку.

Висновок

Для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів розрахунків та касових операцій юридичні та фізичні особи відкривають банківські рахунки на умовах, викладених в Інструкції № 3 "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті", яка затверджена постановою Правління НБУ від 18.12.1998 р. № 527 та в договорі між установою банку і власником рахунку

Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України.

Поточні бюджетні рахунки відкриваються підприємствам (їх відокремленим підрозділам), яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання.

Депозитні рахунки підприємствам та їх відокремленим підрозділам відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок.

Відсотки за депозитними рахунками можуть перераховуватися на поточний рахунок відповідно до умов депозитного договору або зараховуватися на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка забороняється.

Рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видів банківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором клієнта і за згодою цих банків.

У разі відкриття (закриття) або зміни номерів усіх видів рахунків (крім рахунків фізичних осіб та офіційних представництв), установа банку зобов'язана повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунка протягом трьох робочих днів із дня відкриття або закриття рахунка (включаючи день відкриття або закриття).

Крім цього, повідомлення про відкриття (закриття) чи зміну рахунка надсилається також до НБУ для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунків.

До отримання повідомлення про взяття рахунків суб'єктів підприємницької діяльності на податковий облік на цих рахунках здійснюються лише операції з зарахування коштів. Датою початку операцій за видатками з рахунків суб'єктів підприємницької діяльності в установі банку є дата реєстрації отримання банком зазначеного повідомлення.

У разі відкриття двох і більше поточних рахунків у національній валюті власник рахунка протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунка визначає один із рахунків у національній валюті як основний, на якому обліковуватиметься заборгованість, що списується (стягується) у безспірному порядку, і повідомляє номер цього рахунка податковому органу, в якому він обліковується як платник податків, за місцем реєстрації та банкам, у яких відкриті додаткові рахунки в національній валюті, а також рахунки в іноземній валюті.

Список використаних джерел

1.       Основні економічні показники діяльності малих підприємств за 2005 р. Статистичний бюлетень. Державний комітет статистики України. — Київ, 2006.

2.       Україна та Росія: державна політика щодо малого підприємництва. Аналітичне дослідження. — Київ, 2004.

3.       Україна: чи сприятливі умови для підприємницької діяльності? МФК, Проект «Дослідження підприємницької діяльності в Україні», 2007.

4.       Волков І. Перше десятиліття // Підприємництво в Україні: події, проблеми, перспективи. — 2001. — № 1.

5.       Зайцева Л.М., Зайцева Н.В. Державне регулювання малого бізнесу в трансформаційній економіці // Фінанси України. — 2002. — № 5.

6.       Комарницький І.М., Свірі В.В. Напрями активізації підприємницької діяльності малого підприємництва в процесі становлення ринкової моделі господарювання // Регіональна економіка. — 2007. — № 2.

7.       Смовженко Т.С. Теоретичне обґрунтування державної політики сприяння розвиткові підприємництва в Україні Регіональна економіка. — 2002. — № 4.

8.       Голубков Е.П. Современные тенденции развития маркетинга // Маркетинг в России и за рубежом. — 2004. — № 4.

9.       Бревнов А.А. Маркетинг малого предприятия: Практическое пособие. — Киев: ВИРА-Р, 2006.

10.   Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. — М.: «Бизнес-книга», «ИМА-Кросс». Плюс», 2004.

Страницы: 1, 2