Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку

Насамперед звертається увага на здатність банку підтримувати необхідний рівень фінансової стійкості, своєчасне проведення розрахунків, виконання як поточних, так і майбутніх зобов'язань перед вкладниками, гарантований захист інтересів акціонерів і клієнтів банку.

Для зниження ступеня впливу ризику ліквідності, Комітетом з питань керування активами і пасивами проводиться робота з узгодження термінів повернення розміщених активів і залучених пасивів.

Валютний ризик характеризується величиною можливих збитків унаслідок змін валютних курсів і залежить від розміру відкритих валютних позицій. У своїй діяльності банк "Грант" не спеціалізується на торгівлі іноземними валютами і проводить політику мінімізації ризиків при виникненні потреби в придбанні валюти. У результаті послідовної реалізації заходів щодо реалізації заходів щодо керування ризиками і нормативів у 2002 році "Грант" не поніс непередбачених збитків.

Аналіз фінансових результатів діяльності банку дає змогу визначити, що найбільший дохід в 2008 році отримані від процентних операцій, при цьому 95,6% доходу приходиться на відсотки за кредитами і авансові платежі клієнтам та 4,4% - на надані міжбанківські кредити ( рис 1.1 ).

Рис 1.1 Структура доходів банку

В структурі витрат перше місце займають процентні витрати. У порівняння з минулим роком вони збільшилися на 40,2%, тоді як процентні витрати – на 35%. Комісійні витрати були мінімальні ,а витрати на безнадійні та сумнівну заборгованість скоротилися в 3 рази ( рис 1.2. ).

Рис 1.2. Структура витрат банку

Політика банку по проведенню активних операцій має помірний ризик. Підхід банку до класифікації активних операцій є зваженим та в цілому відповідає вимогам НБУ. За 2008 рік найбільша частина в чистих активах банку (74,4%) припадає на кредитний портфель. У звітному році відбулось збільшення кредитних операцій при одночасному покращенню якості кредитного портфелю, що дозволило зменшити на 3 процентних пунктів рівень резервування кредитних операцій (на кінець року склав 4,6% загальної суми кредитного портфелю); питома вага безнадійних, прострочених та пролонгованих кредитів за рік зменшились на 4,1 процентних пункти та склав 5,5% об¢єму кредитного портфелю. Дебіторська заборгованість складає 0,29% від загальної суми чистих активів. Ризик по ній є допустимим та не становить загрози збитків.

Крім того, незакінчені капітальні вкладення на кінець звітного року склали 99 тис. грн. У складі вартості основних коштів 60,3% складають будівлі, 19,3% - комп¢ютерне обладнання, 8,7% - транспортні засоби, 4,4% - нематеріальні активи, 7,3% - інше обладнання. До складу інших активів відносяться нараховані прибутки та збитки майбутніх періодів (рис 1.3).

Рис 1.3. Структура активів банку у відсотках

До складу акціонерів банку входять 143 фізичних особи (48,35% статутного капіталу) та 10 недержавних підприємств (51,65%). Структура пасивів банку у відсотках ( рис 1.4. ).

Рис 1.4. Структура пасивів банку у відсотках

Для ефективної роботи банк повинен дотримуватись основних економічних нормативів, які встановлюються НБУ (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Основні економічні нормативи

Таким чином, "Грант" в 2008 році виконав обов'язкові нормативи НБУ з достатнім запасом. Порушень на протязі року не було встановлено.

Для проведення фінансового аналізу приймемо, що капітал Акціонерного Східно - Українського банку "Грант" який приходиться на долю складає на 1.01.2007 р. –25774,00 грн. та на 1.01.2008р. – 6594567,74 грн. (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Динаміка основних економічних нормативів

В звітному році банком були виконані вимоги НБУ щодо мінімального розміру статутного капіталу і регулятивного капіталу міжрегіональних банків, які є необхідними для проведення банківських операцій, що передбачає ліцензія НБУ. Статутний капітал та резервні фонди формувалися в звітному році у відповідності до законодавства України та Статуту банку. За 2008 рік власний капітал банку збільшився на 10712 тис. грн., або 41,56% і на кінець року становив 36486 тис. грн. Збільшення власного капіталу відбулося за рахунок: зростання статутного капіталу – 10000 тис. грн., або 93,35%; прибутку звітного року – 712 тис. грн., або 6,65%. Операції, що непередбачені ліцензією, в звітному періоді не здійснювались. Показники економічних нормативів у 2008 році банком не порушувалися.

Політика банку в 2009 році буде направлена на розвиток та вдосконалення операцій, які надаються на сьогоднішній день. Стратегічними цілями банку на довгострокову перспективу є мінімізація ризиків, збереження та зміцнення фінансової стійкості та підвищення прибутковості банку.

Розділ 2. Аналіз організації платіжного обороту в Україні

2.1 Аналіз розвитку безготівкового обігу в Україні

Гостра платіжна криза початку 1990-х років супроводжувалася затримкою платежів (до шести тижнів), прискоренням темпів інфляції, надмірним відверненням коштів підприємств у розрахунки, зростанням неплатежів суб'єктів господарювання, фінансовими втратами внаслідок частих підробок платіжних документів. Це спонукало до пошуку нових форм і методів проведення всіх видів розрахунків. Назріла нагальна необхідність створення платіжної системи, яка б прискорила виконання міжбанківських розрахунків, підвищила їх надійність та безпеку.

Особливістю безготівкового обігу в Україні є використання спеціальної організації форми здійснення самого платежу. Структура форм розрахунку передбачає створення спеціалізованої системи безготівкових розрахунків, як форми організації руху грошей на рахунках у банках (додаток В).

У безготівкових розрахунках гроші виконують функцію засобу платежу. Організація безготівкових розрахунків має відповідати певним вимогам:

–        сприяти нормальному обігу коштів;

–        забезпечувати безперервний хід реалізації продукції, послуг;

–        здійснювати вчасність розрахунків та контроль за дотриманням умов зобов’язань.

Безготівкові розрахунки становлять приблизно 50 відсотків усіх розрахунків у господарському обороті.

За даними НБУ, середньодобовий обсяг передачі коштів платіжними документами у 2007 році складав 3 млрд. грн., понад 450 тисяч середньодобової кількості платіжних трансакцій, і їх кількість зростає. Нині кожна гривня щоденно обертається через платіжну систему від 3 до 7 разів.

В Україні питома вага безготівкових розрахунків здійснюється платіжними дорученнями (81%), значно меншу вагу в безготівкових розрахунках займають розрахунки чеками (8%) та платіжними вимогами-дорученнями (6%) (додаток Г).

У сучасній практиці розрахунків в розвинених країнах використовується велика кількість платіжних інструментів, але переважна роль відводиться автоматизованим безготівковим платежам. Найбільш поширеними є такі їх види: кредитні картки, дебетні картки, розрахункові (платіжні) картки, чеки, векселі.

На початку 1990-х років, до впровадження системи електронних платежів Національного банку України (СЕП), банки вели розрахунки між собою за допомогою паперових розрахункових документів. Часом на це йшло три тижні. Інколи й більше місяця, а отже, надмірно відверталися у розрахунки кошти підприємств, зростали обсяги неплатежів суб'єктів господарювання.

З огляду на важливість цієї проблеми НБУ, розробляючи у 1992 році концепцію електронного грошового обігу в Україні, першочерговим завданням ставив запровадження системи електронних міжбанківських розрахунків. Створена 1993 року сучасна СЕП на повну потужність запрацювала вже на початку 1994 року, забезпечуючи проходження платежів упродовж одного дня. Відтак банки стали ефективніше використовувати ресурси, а клієнти — власні кошти.

Національний банк прагнув максимально розширити коло послуг відповідно до потреб учасників СЕП. Важливим здобутком було надання групі установ банку (головному банку та його філіям) засобів проведення міжбанківських розрахунків з урахуванням підпорядкованості банківських установ одна одній. Різні способи взаємодії головного банку з філіями втілено у так званих "моделях обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку".

Ще одним кроком у розвитку системи електронних платежів стала розробка та подальше вдосконалення нормативно-правової бази Національного банку, що визначала загальний регламент організації та форми міжбанківських розрахунків.

Нині шляхи, умови та порядок проведення міжбанківських розрахунків регулює Інструкція "Про міжбанківські розрахунки в Україні", затверджена постановою Правління НБУ № 621 від 27.12 1999 року.

Розробляючи наприкінці 1992 року "Концепцію створення системи електронного грошового обігу", Національний банк України першочерговим завданням визначив побудову та впровадження системи електронних міжбанківських розрахунків, а на другому етапі — системи масових розрахунків населення з використанням пластикових карток.

Враховуючи недостатній рівень інформатизації України, неоднорідність фінансових і технічних можливостей банківських установ та рівень кваліфікації їх персоналу, систему електронних платежів (СЕП) створювати фахівці Національного банку. Впроваджено її за короткий час із мінімальними капітальними й експлуатаційними витратами, з використанням наявної технічної платформи телекомунікацій та сучасних програмно-технічних засобів і банківських технологій. Для передачі інформації Національний банк у вересні 1993 року ввів у промислову експлуатацію власну систему електронної пошти.

У серпні 1993 року через СЕП у дослідному режимі пройшли перші електронні платежі трьох київських комерційних банків — учасників системи. Із жовтня 1993 року в усіх регіонах України розпочалося її впровадження у промислову експлуатацію. А вже в січні 1994року сучасна СЕП почала діяти на повну потужність, забезпечуючи проходження платежів упродовж одного дня. Це дало банкам змогу ефективніше використовувати ресурси, а клієнтам — кошти. Підвищення коефіцієнта обігу коштів зменшило потребу у фізичній кількості грошей і стало одним із основних факторів стримування інфляції. Запровадження СЕП дало змогу Національному банку скасувати використання поштових і телеграфних авізо у міжбанківських розрахунках на території України.

З огляду на те, що робота в СЕП за консолідованим кореспондентським рахунком сприяє підвищенню ліквідності та прибутковості банку, ефективному використанню грошей, захисту інтересів кредиторів вкладників, НБУ у 1994році приступив до розробки моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. Вже у травні впроваджувати першу модель, у вересні — третю, а в квітні 1995 року — другу модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. Протягом 1996 року розроблено п'яту, шосту і сьому моделі.

Одними з перших за певними моделями обслуговування консолідованого коррахунку почали працювати учасники СЕП Промінвестбанк, банк "Зевс". За станом на 1 квітня 2007 року згідно з дозволом Національного банку на роботу в СЕП за тією чи іншою моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку працюють 58 комерційних банків.

У загальному числі банків — юридичних осіб, що працюють у СЕП, переважну частину (64,8%) становлять банки, які налають перевагу роботі за незалежним коррахунком. Решта банків (35.2%) працюють за певними моделями. Зокрема, 17% банків застосовують 3 модель обслуговування консолідованого коррахунку.

Водночас помітна тенденція до зростання кількості банківським установ які обирають для роботи в СЕП певну модель обслуговування консолідованого коррахунку. Це дає змогу комерційним банкам ефективно використовувати грошові ресурси, захищати інтереси клієнтів, підвищувати власні ліквідність та прибутковість. Якщо в 2001 році за тією чи іншою моделлю працювали всього приблизно 2% банківських установ, то на початку 2008 року їхня кількість зросла до 83% (додаток Д).

Таблиця 2.1

Розподіл банківських установ за моделями обслуговування консолідованого коррахунку в СЕП

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8