МЕНЮ


Фестивали и конкурсы
Семинары
Издания
О МОДНТ
Приглашения
Поздравляем

НАУЧНЫЕ РАБОТЫ


  • Инновационный менеджмент
  • Инвестиции
  • ИГП
  • Земельное право
  • Журналистика
  • Жилищное право
  • Радиоэлектроника
  • Психология
  • Программирование и комп-ры
  • Предпринимательство
  • Право
  • Политология
  • Полиграфия
  • Педагогика
  • Оккультизм и уфология
  • Начертательная геометрия
  • Бухучет управленчучет
  • Биология
  • Бизнес-план
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Банковское дело
  • АХД экпред финансы предприятий
  • Аудит
  • Ветеринария
  • Валютные отношения
  • Бухгалтерский учет и аудит
  • Ботаника и сельское хозяйство
  • Биржевое дело
  • Банковское дело
  • Астрономия
  • Архитектура
  • Арбитражный процесс
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Административное право
  • Авиация и космонавтика
  • Кулинария
  • Наука и техника
  • Криминология
  • Криминалистика
  • Косметология
  • Коммуникации и связь
  • Кибернетика
  • Исторические личности
  • Информатика
  • Инвестиции
  • по Зоология
  • Журналистика
  • Карта сайта
  • Фінансова діяльність комерційного банку на прикладі діяльності АКБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

     Одновимірна лінійна регресійна модель представляється як:


    , (3.6)


    де   – постійна складова доходу  (початок відліку);

      – коефіцієнт регресії;

      – відхилення фактичних значень доходу  від оцінки (математич-ного сподівання)  середньої величини доходу в і-тий період.

     Існують різні способи оцінювання параметрів регресії. Найпростішим, найуніверсальнішим є метод найменших квадратів [26]. За цим методом пара-метри визначаються виходячи з умови, що найкраще наближення, яке мають забезпечувати параметри регресії, досягається, коли сума квадратів різниць   між фактичними значеннями доходу та його оцінками є мінімальною, що мож-на записати як


    . (3.7)

     Відмітимо, що залишкова варіація (3.7) є функціоналом   від па-раметрів регресійного рівняння:


     (3.8)


    За методом найменших квадратів параметри регресії   і   є розв’язком системи двох нормальних рівнянь:


    , (3.9)

     .


    Розв’язок цієї системи має вигляд:


    , (3.10)

     .


    Середньоквадратична помилка регресії, знаходиться за формулою


    , (3.11)

     Коефіцієнт детермінації для даної моделі


     (3.12)


    повинен дорівнювати :  >0,75 – сильний кореляційний зв&rsquo;зок, 0,36>>0,75 - кореляційний зв&rsquo;язок середньої щільності;  <0,36 - кореля-ційній зв&rsquo;язок низької щільності [45].

     Лінійна багатовимірна модель (ЛБМ) має такий вигляд


    y=&beta;0+ &beta;1x1+ … + &beta;pxp (3.13)


    y – залежна змінна – ендогенна змінна (результативна ознака ROA);

     x1, x2…xp – залежні змінні – екзогенні змінні.

     У зв&rsquo;язку з тим, що економетрична модель обов&rsquo;язково має випадкову помилку, модель (3.13) переписується у вигляді (3.14)


    y=&beta;0+ &beta;1x1+ … + &beta;pxp+&epsilon; (3.14)


    де &epsilon; – випадкова помилка або перешкода.


    Якщо після необхідних обчислень визначені чисельні значення коефіцієнтів &beta;, то кажуть, що ми отримали оцінку коефіцієнтів моделі:, тобто оцінкою коефіцієнта &beta; є його чисельне значення b=.

     Якщо замінити у виразі (3.14) коефіцієнти моделі оцінками, то ми отримаємо такий вираз

      (3.15)


    Основними передумовами використання моделі (3.13-3.15), а такі моделі ще називаються регресійними багатовимірними моделями, є такі:

     M (&epsilon;)=0 математичне сподівання перешкоди равно 0;

     перешкода взаємонезалежна із змінними


    cov (xi,)=0


    для 2-х визначень перешкоди коефіцієнтів коваріації між ними також дорівнює 0


    cov


    перешкода &epsilon; нормально розподілена величина з параметрами (0;1)


    &epsilon;=N (&epsilon;, 0;1)


    від виміру до виміру дисперсія перешкоди не змінюється




    П&rsquo;ята властивість. носить спеціальну назву: гомоскедастичність (однорідність). Якщо умова 5) не виконана, то кажуть, що дисперсія має властивість гетероскедастичності.

     Регресійні коефіцієнти визначають за допомогою методів найменших квадратів.


     (3.16)


    Візьмемо частичні похідні по кожному з виразів, дорівняємо їх і отримаємо систему рівнянь


     (3.17)


    Ця система рівнянь має спеціальну назву – нормальна система.

     Отримуємо цю систему в наступному вигляді:


     (3.18)


    Невідомі у системі (3.18) – це коефіцієнти в0, в1...

     х1, y1 – ми маємо внаслідок статистичних спостережень

     в0, в1 - це коефіцієнти, які ми повинні визначити

     n – кількість спостережень, вони нам завжди відомі.


    Розв&rsquo;язання нормальної системи у матричному вигляді буде таким


    B=(XTX)-1XTY  (3.19)


    B=b0,b1…bp B- це вектор коефіцієнтів b0,b1…bp

     Х - матриця даних вимірності n на р

     Х = n х p


    n – кількість рядків у таблиці спостережень

     р - кількість коефіцієнтів регресійної моделі, якщо нам не потрібен вільний член.

     Або це буде вимірність Хр х (р+1), якщо нам потрібен вільний член.

     Т – символ транспонування. Якщо розкрити вираз ХТ * Х, то ми отримаємо коефіцієнти нормальних рівнянь

     -1 – це символ зворотньої матриці.

     Y - це стовпчик спостережень.

     Для того, щоб ми могли отримати зворотню матрицю, визначник вихідної матриці не повинен рівнятися 0.

     Перевірка значущості (якості) регресійного рівняння.

     Після того, як визначені оцінки вектора b, треба перевірити якість отриманого рівняння


    b0 +b1х1+ b2 х2+...+ bр хp


    перевірити загальну адекватність рівняння

     перевірити значущість окремих коефіцієнтів.

     Перевірку якості отриманого рівняння ми починаємо з побудови таблиці дисперсійного аналізу регресійного рівняння (показники наведені в таблиці результатів стандартної процедури в EXCEL-2007).


    Джерело варіацій SS Df MSS   Що пояснює регресію 

     p-1 

       Залишки 

     n-p 

       Загальне 

     n-1

       &#375; – обчислене значення

     y – фактичне значення

      - середнє значення (фактичне)

     n – кількість спостережень

     p – кількість коефіцієнтів, які ми визначаємо


    Перевірку значущості регресійного рівня здійснюють за критерієм Фішера.

     Для цього обчислимо таку величину:


     (3.20)


    Якщо величина F буде більше Fтабл, то ми вважаємо, що наше рівняння значуще.

     Величина  отримала спеціальне позначення - R2 та спеціальну назву – коефіцієнт детермінації


     = R2  (3.21)

     R2=1- (3.22)


    Фізичний зміст цієї величини: вона показує, яку долю загальної дисперсії пояснює наше рівняння регресії. Коефіцієнт детермінації використовується для порівняння якості конкуруючих регресійних моделей, кожна з якої значуща.

     У загальному випадку для порівняння моделей використовують скоригований коефіцієнт детермінації:


     (3.23)


    Для перевірки статистичного зв&rsquo;язку між вибраними змінними та величиною y використовують коефіцієнт множинної кореляції: R- позначення цього коефіцієнта.


    3.3 Кореляційно-регресійний аналіз впливу структури джерел ресурсів на рівень прибутковості діяльності КБ «Приватбанк»


    Нині у світовій банківській практиці інтегрований підхід до управління активами і пасивами банку більшістю фахівців визнано єдиним раціональним способом управління, здатним забезпечити виживання банку у висококонкурентному ринковому середовищі. За сучасних умов підвищеної волатильності фінансових ринків і зростання загального рівня ризиковості саме цей підхід найефективніший.

     Незалежно від того, якого підходу до управління активами та пасивами дотримується банк, перед менеджментом неминуче постає важливе питання: чи мають величина та структура зобов'язань впливати на напрями розміщення активів?

     Традиційний підхід до вирішення проблеми полягає в об'єднанні джерел фінансування. Згідно з таким методом управління структура зобов'язань не впливає на вибір напрямів розміщення активів, усі кошти розглядаються як єдиний ресурсний потенціал банку без урахування особливостей різних видів зобов'язань. Завдання керівництва банку – визначити пріоритетні напрями розміщення активів, що розглядаються як незалежна величина.

     Перевагою методу об'єднання джерел фінансування є простота й доступ-ність його практичного застосування, а головним недоліком – виникнення проблем з ліквідністю. Ризик ліквідності зростає, якщо зв'язки між активами та зобов'язаннями не враховуються. Намагаючись вибрати найприбутковіші напрями вкладення ресурсів, банк може видати довгострокові кредити, які фінансуються за рахунок короткострокових депозитів. Така трансформація з великою ймовірністю призводить до підвищення рівня ризику ліквідності.

     Якщо менеджмент банку вирішить застрахуватися від підвищення рівня ризику ліквідності і з цією метою розглядатиме високоліквідні активи як пріоритетний напрям розміщення коштів, йому доведеться відмовитися від одержання максимально можливого прибутку для акціонерів банку.

     Альтернативний підхід до управління структурою активів і зобов'язань банку базується на поділі джерел фінансування. Сутність методу полягає у встановленні відповідності між конкретними видами таких джерел і напрямами використання ресурсного потенціалу. Частина ресурсів, сформована за рахунок мінливих джерел, таких як вклади до запитання, залишки на розрахункових рахунках клієнтів, одержані позики "овернайт", має вкладатися в короткострокові кредити та цінні папери. Кошти, одержані зі стабільних джерел, таких як строкові вклади, депозити, можуть бути спрямовані на видачу довгострокових кредитів і придбання облігацій.

     Застосовуючи метод поділу джерел фінансування, менеджмент банку має ретельно стежити за розмірами сум і строками різних видів зобов'язань і увідповіднювати до них структуру активів. З огляду на потребу постійно балансувати між структурою пасивів та активів зазначений метод стає вельми трудомістким, а отже, ускладнюється практичне його застосування. Іншим недоліком є можливе зменшення доходів банку, спричинене відмовою від прибуткового вкладення коштів, якщо не існує відповідного джерела фінансування. Перевага цього методу полягає у зниженні ризику незбалансованої ліквідності, оскільки потреба в ліквідних засобах у будь-який час може бути передбачена.

     Метод поділу джерел фінансування набув практичного поширення в період керування банками через пасиви. Встановлення контролю над структурою та стабільністю зобов'язань дає змогу формувати депозитну базу згідно з потребами щодо проведення активних операцій. З розвитком фінансових ринків головна перевага методу поділу джерел, яка полягає в зниженні ризику ліквідності, втратила своє значення. Банки дістали можливість у будь-який час залучати ліквідні кошти на міжбанківському ринку.

     У міжнародній банківській практиці застосовують інтегрований підхід до управління, який включає методи об'єднання та поділу джерел фінансування і забезпечує більшу гнучкість ід час управління активами та зобов'язаннями банку.

     При управлінні ризиком процентних ставок менеджмент банку має вирі-шити такі завдання:

     - досягти цільового рівня чистої процентної маржі, спреду, стабілізації чистого процентного доходу;

     - передбачити рух процентних ставок, визначити тенденції ринку;

     - встановити процентні ставки за залученими та наданими коштами, визначити динамічну структуру активів і пасивів на підставі геп-аналізу та дюрації;

     - використовувати засоби хеджування.

     Перевагою інтегрованого підходу є можливість отримання максимального прибутку за прийнятного рівня ризику, а також реалізація зваженого підходу до управління ліквідністю завдяки точнішому визначенню потреби в ліквідних коштах. Такий підхід до управління потребує застосування багатьох складних методів і прийомів та високого рівня кваліфікації банківських менеджерів, що часто перешкоджає його впровадженню у практику роботи українських банків.

     Інструментарій управління активами та пасивами включає інформаційні системи, моделі планування, аналіз і оцінку сценаріїв, системи прогнозування, фінансові огляди та спеціальні звіти. Відтак УАП охоплює практично всі сфери фінансового управління банком, такі як стратегічне та середньострокове планування, оперативне управління, включаючи аналіз і контроль, управління прибутком і ризиками, формування аналітичного інструментарію.

     Довгострокове управління активами і пасивами оцінюється конкуренто-спроможним рівнем прибутку на активи (ROA) та прибутку на капітал (ROE). Оперативне управління активами і пасивами зорієнтоване на щоденне управління банківським балансом. У цьому аспекті головними показниками ефективності застосування УАП є процентний прибуток, чиста процентна маржа або прибуток на акцію. Невіддільними складниками процесу стають контроль та управління фінансовими ризиками, передусім ризиком відсоткових ставок, валютним ризиком і ризиком незбалансованої ліквідності.

     Щодо управління активами і пасивами загальні стратегії управління фінансовою діяльністю банку реалізуються через систему аналітичних моделей і методів управління.

     В дипломній роботі розроблений один з можливих комплексних підходів до побудови системи управління залученими коштами комерційного банку за підходами ризикменеджменту, побудований на побудові економетричної моделі по цільовій функції – нормативна дивідендна дохідність статутного капіталу.

     Під економетричною моделлю розуміють рівняння регресії, яке встановлює кількісне співвідношення між дивідендною доходністю статутного капіталу банка і відносною структурою залучених коштів, при цьому вважається що принцип конкуренції банківського ринку приводить до вирівнювання відсот-кових ставок для різних видів депозитів в банках України. Аналіз формування дивідендної доходності статутного капіталу банка за допомогою економетричних методів включає: з&rsquo;ясування чинників, що можуть впливати на розмір доходів; формування масиву статистичної інформації; знаходження регресійних залежностей (побудова регресійних моделей); економічна інтерпретація моделей і практичне використання.

     Методика декомпозиційного аналізу досліджує залежність між показниками прибутковості і ризику банку та виявляє вплив окремих чинників на результати його діяльності. У методиці декомпозиційного аналізу прибутковість банку оцінюють показниками ROE (прибутковість капіталу) та ROA (прибутковість активів), а показником ризику банку слугує мультиплікатор капіталу МК (відношення середніх активів до власного капіталу банку):


     (3.24)


    Якщо значення мультиплікатора капіталу вище, вищим буде й ризик.Скориставшись прийомом розширення факторної моделі, отримують фундаментальну залежність між прибутком (NP) і ризиком. Отже:


     (3.25)


    після перегрупування:


     (3.26)

     або

     (3.27)


    Таким чином, залежність між прибутком і ризиком описується моделлю:


     (3.28)


    Формула (3.22) вказує на взаємозв'язок прибутку з джерелами формування банківських ресурсів, а точніше – зі співвідношенням власних і залучених коштів. Що вищий прибуток, то ризиковішою має бути структура банківського балансу за інших однакових умов. Якщо ефективність роботи банку знижується, для забезпечення бажаного рівня прибутковості капіталу необхідно погодитися на більший ризик – збільшити відношення активів до капіталу. Це означає, що навіть банк із невисоким показником прибутковості активів може досягти відносно високого рівня прибутковості капіталу за рахунок максимально можливого використання боргових зобов'язань.

     При побудові регресійної економіко-математичної моделі аналізу рентабельності роботи банку для того, щоб можна було порівнювати банки з різними статутними капіталами на протязі певного інтервалу часу (чи один банк зі статутним капіталом, що змінюється кожен місяць) переходимо до відносних агрегатних (зведених) величин, тобто величин віднесених до статутного капіталу. Регресійна лінійна модель має наступний вигляд:


    Y = F(X1,X2,X3,X4,X5,X6,X7,X8,X9,X10,X11) (3.29)


    де Y – рентабельність статутного фонду, тобто чистий прибуток, віднесений до статутного фонду банку;

     Х1 –Х5 – відносні агрегати активів балансу банку

     Х6 -Х11 – відносні агрегати пасивів балансу банку


     (3.30)

      (3.31)

      (3.32)

      (3.33)

     

      (3.35)

     (3.36)

     (3.37)


     (3.38)

      (3.39)

      (3.40)

     (3.41)

     В табл.3.1 –3.2 наведена розшифровка агрегатів Х1-Х11.


    Таблиця 3.1

     АКТИВИ БАНКА (факторні агрегати)

      Технологічні (основні засоби, дебіторська заборгованість, нараховані відсотки) та малоприбуткові (каса, коррахунок в НБУ) активи Низько прибуткові міжбанківські кредити Високо прибуткові кредити юридичним особам Високо-прибуткові кредити фізичним особам Цінні папери   1 2 3 4 5   Готівкові кошти Кошти на вимогу в інших банках Кредити, що надані за операціями репо суб'єктам господарювання Кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, та цінні папери, емітовані Національним банком України     Банківськи метали Строкові вклади (депозити), що розміщені в інших банках Кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання Кредити в інвестиційну діяльність, що надані фізичним особам Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку   Кошти в Національному банку Кредити, що надані іншим банкам Вимоги, що придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання Кредити, що надані за врахованими векселями фізичним особам Боргові цінні папери в торговому портфелі банку   Дебіторська заборгованість за операціями з банками Сумнівна заборгованість інших банків Кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання Іпотечні кредити, що надані фізичним особам Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж   Дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами банку Резерви під заборгованість інших банків Кредити в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарювання Сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам Боргові цінні папери в портфелі банку на продаж   Запаси матеріальних цінностей

    Іпотечні кредити, що надані суб'єктам господарювання Резерви під заборгованість за кредитами, що надані клієнтам Інвестиції в асоційовані компанії, що утримуються з метою продажу   Інші активи банку

    Сумнівна заборгованість за кредитами, що надані суб'єктам господарювання

    Інвестиції в дочірні компанії, що утримуються з метою продажу   Інвестиції в асоційовані компанії

    Кредити, що надані органам державної влади

    Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж   Інвестиції в дочірні компанії

    Кредити, що надані органам місцевого самоврядування

    Боргові цінні папери в портфелі банку до погашення   Нематеріальні активи

    Іпотечні кредити, що надані органам державної влади

    Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку до погашення   Основні засоби

    Іпотечні кредити, що надані органам місцевого самоврядування


      Інші необоротні матеріальні активи

    Сумнівна заборгованість за кредитами, що надані органам державної влади


      Нараховані доходи банку до отримання

    Резерви під заборгованість за кредитами, що надані клієнтам



    Таблиця 3.2

     ПАСИВИ БАНКА (факторні агрегати)

      Безплатний власний капіталу (статутний капітал +фонди + прибуток) Низькооплатні залучені кошти до запитання фізичних осіб Платні залучені строкові депозити фізичних осіб Низькооплатні залучені кошти до запитання юридичних осіб Платні залучені строкові депозити юридичних осіб Платні технологічні пасиви (кредиторська заборгованість, власні ЦП, відсотки за депозити)   1 2 3 4 5 6   Статутний капітал банку Кошти на вимогу фізичних осіб Строкові кошти фізичних осіб Кошти на вимогу інших банків Короткострокові кредити, що отримані від Національного банку України Кредиторська заборгованість за операціями з банками     Емісійні різниці Кошти виборчих фондів Короткострокові ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком Кошти місцевих бюджетів та бюджетні кошти клієнтів, які утримуються за рахунок місцевих бюджетів Довгострокові кредити, що отримані від Національного банку України Кредиторська заборгованість і транзитні рахунки за операціями з клієнтами банку   Загальні резерви та фонди банку Ощадні (депозитні) сертифікати на вимогу, емітовані банком Довгострокові ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком Кошти бюджетних установ, що включаються до спеціального фонду бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя Строкові вклади (депозити) Національного банку України Цінні папери власного боргу, крім субординованого боргу   Результати минулих років

    Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10


    Приглашения

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хореографического искусства в рамках Международного фестиваля искусств «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хорового искусства в АНДОРРЕ «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»




    Copyright © 2012 г.
    При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.