Аналіз розрахунково-касових операцій СОД АППБ "Аваль"

– використовувати частину прибутку, що залишилася всіх обов’язкових платежів;

– самостійно регулювати чисельність апарату Дирекції в межах, затверджених банком витрат на оплату праці;

– створювати територіально відокремлені структурні підрозділи;

– розпоряджуватися закріпленим майном, укладати від імені банку договори (угоди);

– надавати клієнтам на договірних засадах додаткові платні послуги, що не суперечать чинному законодавству.

2.2 Організація розрахунково-касових операцій СОД АППБ «Аваль»

Ведення СОД АППБ «Аваль» рахунків клієнтів є необхідною передумовою та важливою складовою їх розрахунково-касового обслуговування. Весь процес ведення рахунків умовно можна розділити на три стадії: відкриття, обслуговування, закриття рахунків.

З метою запобігання організаційно-фінансовим зловживанням (зокрема відкриттю та веденню рахунків фірм, зареєстрованих на підставних осіб) Національний банк України зобов'язав усі банківські установи приймати документи для відкриття (переоформлення) банківських рахунків суб'єктів підприємницької діяльності особисто від керівника чи головного бухгалтера. Для відкриття поточних рахунків та поточних бюджетних рахунків підприємства зобов'язані падати СОД АППБ «Аваль» такі документи:

-                     заяву на відкриття рахунка встановленого зразка за підписом керівника та головного бухгалтера (якщо в штаті посади головного бухгалтера немає, заяву підписує тільки керівник);

-                     копію свідоцтва про державну реєстрацію;

-                     копію зареєстрованого статуту (положення), завірену нотаріусом або реєструючим органом;

-                     картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірену нотаріально;

-                     копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом або нотаріально;

довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Що стосується фізичних осіб, то вони можуть відкрити в СОД АППБ «Аваль» такі рахунки в національній валюті:

-                     вклади до запитання (поточні рахунки);

-                     вкладні (депозитні) рахунки.

Поточні рахунки в СОД АППБ «Аваль» відкриваються фізичним особам:

-                     резидентам – громадянам України;

-                     резидентам-іноземцям, які отримали посвідку на проживання в Україні;

-                     нерезидентам – громадянам України, які постійно проживають за межами України;

-                     нерезидентам-іноземцям та особам без громадянства, які проживають в Україні згідно з відкритою візою строком до 1 року; які отримали спадщину в Україні або одержали кошти внаслідок здійснення іноземної інвестиції в Україну.

Для відкриття поточного рахунка фізична особа подає до СОД АППБ «Аваль» такі документи:

-                     заяву на відкриття рахунка;

-                     документ, що посвідчує особу;

-                     договір на відкриття та обслуговування рахунка між установою банку та громадянином;

-                     картку зі зразком підпису, який вчиняється у присутності працівника банку, що відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником.

Виконання операцій на поточних рахунках в СОД АППБ «Аваль» здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах.

На поточні рахунки фізичних осіб-резидентів в СОД АППБ «Аваль» зараховуються:

-                     оплата праці, пенсії, допомоги, авторські гонорари;

-                     страхові платежі;

-                     плата за надання в оренду власного майна;

-                     кошти за реалізоване власне майно та сільськогосподарську продукцію;

-                     кошти в національній валюті за продану іноземну валюту;

-                     інші надходження згідно з чинним законодавством.

З поточних рахунків фізичних осіб-резидентів в СОД АППБ «Аваль» здійснюються такі платежі:

-                     розрахунки за надані послуги юридичними та фізичними особами;

-                     розрахунки за придбані товари;

-                     відрахування обов'язкових платежів до бюджету;

-                     вкладення у статутні фонди підприємств;

-                     розрахунки за куплену іноземну валюту;

-                     інші платежі, що не суперечать чинному законодавству. Не дозволяється перерахування коштів на будь-який рахунок фізичних осіб-нерезидентів.

Вкладні (депозитні) рахунки в СОД АППБ «Аваль» відкриваються фізичним особам тих же категорій, що були вказані при характеристиці поточних рахунків.

З дати відкриття поточного рахунку, вказаної на заяві клієнта, СОД АППБ «Аваль» може здійснювати на ньому операції з зарахування коштів у готівковій та безготівковій формі. Видаткові операції, тобто списання грошей з рахунку, банк здійснює після одержання повідомлення від податкового органу про взяття клієнта на податковий облік.

У разі зміни номера будь-якого рахунку СОД АППБ «Аваль» повідомляє про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунку протягом трьох робочих днів з дати зміни номера рахунку.

Клієнт СОД АППБ «Аваль» має право змінити свій основний рахунок.

Грошові кошти, що надійшли на адресу клієнта, банк зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня зарахувати на його рахунок. У разі наявності грошей на рахунку клієнта банк повинен негайно – протягом операційного дня – виконати розпорядження клієнта про списання грошей з рахунку для оплати його боргових зобов'язань. Якщо таке розпорядження надійшло в банк після завершення операційного дня, то воно виконується наступного дня.

Усі надходження коштів на поточний рахунок обліковуються в його кредитовій стороні – виручка від реалізації продукції, наданих послуг та виконаних робіт, виручка від продажу цінних паперів та проценти за ними, виручка від продажу іноземної валюти, одержані банківські позички, кошти з закритих депозитних рахунків тощо. Усі платежі з поточного, рахунку обліковуються в його дебетовій стороні – оплата купленої сировини, матеріалів, інших цінностей, одержаних послуг чи виконаних робіт, одержання готівки для оплати праці, витрат на відрядження, господарських витрат, платежі та збори до бюджету та позабюджетних фондів, погашення кредитів та сплата процентів за ними тощо.

Доручення платника на перерахування коштів приймаються СОД АППБ «Аваль» виключно за наявності достатнього залишку коштів на його рахунках.

СОД АППБ «Аваль» закриває поточні рахунки підприємств у національній та іноземній валюті на підставі:

• заяви власника рахунку;

• рішення органу, на який покладено обов'язки щодо ліквідації підприємства;

• рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства;

• інших обставин, передбачених чинним законодавством чи договором між банком та клієнтом.

У разі ліквідації підприємства його основний рахунок переоформляється на ім'я ліквідаційної комісії, а всі додаткові рахунки закриваються.

Якщо на рахунку, що закривається, є залишок коштів, то підприємство повинно платіжним дорученням переказувати їх на інший рахунок, спеціально відкритий для цих цілей.

Після закриття рахунку клієнта документи (справа), на підставі яких відкривався рахунок, залишаються в установі відповідного банку.

Відділ касових операцій є структурним підрозділом Дирекції і керується Законом України «Про банки і банківську діяльність», Статутом Дирекції, іншими законодавчими актами України, нормативними актами НБУ. Взаємодія відділу касових операцій з іншими підрозділами банку основується на правилах, встановлених інструкцією НБУ.

Основні задачі відділу:

– Безумовне виконання законів України, Наказів, нормативних та інструктивних актів НБУ.

– Раціональна організація готівкового обороту.

– Своєчасна видача готівки підприємствам та іншим обслуговуючим організаціям на оплату праці, пенсії та інші цілі.

– Виконання встановленого порядку касової та емісійної роботи.

Функції відділу:

1. Прийняття коштів та цінностей прибутковою касою.

2. Видача коштів та цінностей видатковою касою.

3. Прийняття та видача коштів валютною касою Дирекції.

4. Експертиза грошових білетів.

5. Перерахунок готівки.

6. Обробка, формування та пакування грошових білетів.

7. Щоденна звірка каси з виведенням залишків на кінець операційного дня.

8. Забезпечення належного зберігання грошей та цінностей.

9. Недопущення недостач, надлишків та прорахунків в касі.

10. Щоденне встановлення надлімітних залишків грошей та поповнення кореспондентського рахунку шляхом здавання готівки в НБУ.

11. Організація чіткого касового обслуговування підприємств, організацій, громадян – клієнтів.

При касовому обслуговуванні клієнтів використовуються бланки документів єдиної форми, а саме:

– об’ява на внесення готівки;

– прибутковий (приходний) касовий ордер;

– чек на отримання готівкових коштів;

– приходний касовий ордер;

– видатковий касовий ордер.

Всі касові документи повинні заповнюватися клієнтами без помарок та виправлень. Контроль за оформленням касових документів, які надходять від клієнтів, покладено на оператора-бухгалтера по розрахунково-касовим операціям, обслуговуючих їх, контролера – робітника обліково-операційного відділу, а потім касира.

По внутрішньобанківських операціях також використовуються бланки єдиної форми: прибуткові та видаткові касові ордери. Правильність заповнення, наявність помилок, виправлень та помарок перевіряє контролер, після того як документ був заповнений бухгалтером, а потім підписується касиром в підтвердження закінчення операції.

Для оформлення видачі авансів касирам і зведення операційного дня відділом використовуються слідуючи документи:

– книга обліку прийнятих та виданих грошей (цінностей), ф. №155 для отримання національної та іноземної валюти та відомість на видачу гривень і валютних авансів робітникам обмінних пунктів;

– касові прибуткові та видаткові ордери;

– довідка (довідка) касира видаткової каси про суму під звіт;

– довідка касира приходної каси про суму прийнятих грошей та кількості грошових документів, які надійшли в касу, та по яким були видані квитанції про прийняття готівки;

– зведена довідка про касові обороти;

– звітна довідка про касові обороти за день та залишків цінностей – для валютної каси.

3. Напрямки вдосконалення стану розрахунково-касових операцій банку

В умовах переходу на ринкові засади існуюча система розрахунково-касових операцій в цілому є централізованою та адміністративною. Зокрема, складання прогнозів касових оборотів (починаючи від суб`єктів господарювання і закінчуючи Національним банком України) є трудомістким і тривалим процесом, кількість показників та відповідних розрахунків досить значна, недостатньо аналізується стан і динаміка готівкового обігу в регіонах у зв`язку з економічною ситуацією, яка там склалася.

Окремі недоліки у практиці ведення касових операцій пояснюється певною мірою тим, що Інструкцією «З організації емісійно-касової роботи в установах банків України» не передбачено розмежування функцій регіональних управлінь НБУ та комерційних банків, а також єдиного порядку виконання комерційними банками операцій зі зберігання цінностей у депозитних сховищах і операцій з приймання комунальних та інших платежів від населення тощо.

Украй негативним фактом у справі поліпшення організації здійснення операцій з готівкою є відсутність комплексного підходу до проблеми обробки готівки. Це веде до зростання витрат на їх обіг, збільшення чисельності обслуговуючого персоналу, пов`язаного з обробкою готівки, зменшення швидкості обігу грошей, посилення вірогідності зловживань із боку обслуговуючого персоналу, звуження можливостей банку щодо надання клієнтам різноманітних послуг тощо. Істотним фактором, що негативно впливає на розвиток готівкового обігу, є недосконалість законодавчої і нормативної бази, якою регулюється більшість етапів обігу готівки. В установленому порядку мають бути розроблені нові або вдосконалені існуючі законодавчі та нормативні документи, які б створили необхідну нормативно-правову базу цілеспрямованого впровадження в практику концептуальних положень щодо створення ефективної системи управління готівковим обігом у країні.

Потребують нормативно-правового врегулювання такі питання, як:

– порядок виконання комерційними банками депозитних операцій та операцій із приймання комунальних платежів від населення;

– порядок організації зберігання цінностей у депозитаріях установ комерційних банків.

З метою децентралізації управління готівковим обігом у країні, забезпечення оперативного і безпосереднього ефективного регулювання взаємовідносин із комерційними банками регіональні управління Національного банку України наділяються правами самостійного розпорядження готівкою, яка зберігається в їхніх сховищах і в оборотній касі – передача банкнот і монет зі сховища до оборотної каси та з оборотної каси до сховища, здійснення підкріплень комерційних банків готівкою з оборотної каси за їхніми заявками, приймання надлишків готівки від комерційних банків.

У позабанківській сфері політика банку має спрямовуватися в першу чергу на:

– проведення гнучкої, виваженої політики щодо організації розрахунків для активізації підприємницької діяльності;

– постійно здійснювати аналіз операцій за рахунками клієнтів виключаючи можливість проведення сумнівних і некоректних операцій;

– надання права комерційним банкам самостійно встановлювати тарифи на розрахунково-касове обслуговування клієнтів без обмеження їх граничного рівня;

– поступову передачу функцій контролю за дотриманням суб`єктами господарювання касової дисципліни органам Державної податкової адміністрації;

– скорочення готівкових розрахунків на основі розширення обсягів безготівкових платежів населення в сфері торгівлі, послуг шляхом створення національної системи масових електронних платежів, використання розрахункових чеків, векселів, акредитивів тощо та здійснення соціальних виплат населенню через установи банків;

– сприяння автоматизації та механізації касових операцій, здійснюваних суб`єктами господарювання в торгівлі та інших сферах обслуговування;

– розроблення ефективних санкцій за порушення суб`єктами господарювання правил готівкового обігу та застосування дійових економічних важелів для запобігання таких порушень.

Світ придбав величезний досвід вирішення таких завдань. У центральних банках багатьох розвинутих країн застосовуються нові високоефективні технології зберігання, транспортування та обробки банкнот, засновані на автоматизованих системах та поєднані з інформаційними технологіями. Це дає змогу контролювати готівковий обіг, управляти ним, отримувати своєчасну і якісну інформацію про стан готівки та підтримувати його на належному рівні, узгоджувати можливості виробництва готівки з потребами обігу.

Наприклад, для створення і функціонування цілісної ефективної системи управління готівковим обігом, яка враховувала б зміни, що відбулися останнім часом в економіці і банківській системі країни, а також визначення у стратегічному та тактичному планах підходів спрямованих на комплексне вирішення організаційних і технічних питань на сучасному технологічному рівні на всіх етапах руху готівки потрібні нові підходи, що базуються на принципах застосування таких заходів, які спроможні створити умови для: повного і своєчасного забезпечення потреб економіки у готівці; зменшення питомої ваги готівки у загальному обсязі грошової маси; запровадження прогресивних технологій та сучасного обладнання на всіх операціях, пов`язаних з обробленням готівки; оптимізації витрат на підтримку готівкового обігу та чисельності обслуговуючого персоналу на операціях з готівкою; посилення безпеки при здійсненні готівкових операцій; вдосконалення організації та порядку обліку операцій з готівкою на всіх етапах руху готівки; перебудови системи інкасації та перевезення готівки; вдосконалення нормативного забезпечення ведення операцій з готівкою.

Для організації контролю за технологічними процесами, виявлення порушень щодо дотримання персоналом інструкцій, запобігання випадків зловживання обслуговуючим персоналом повинно бути забезпечено збереження (в електронному вигляді) даних обробки інформації (балансові протоколи, протоколи розбіжностей, операційні протоколи тощо) на протязі 12-ти місяців з дати її обробки. За цей період ці дані зберігаються у системі на протязі строку, що обумовлений ємністю її пам’яті та обсягами даних обробки. Після чого (або у разі переповнення пам’яті системи до закінчення строку зберігання) вони видаляються з системи, активуються на магнітні носії і зберігаються в установленому порядку до закінчення встановленого терміну зберігання. Відповідальним за організацію вилучення даних з системи, а також за організацію їх зберігання на протязі нормативного строку є інспектор з питань безпеки.

Запровадження такої системи дозволить не тільки фактично щоденно контролювати технологічні процеси оброблення інформації щодо розрахунково-касових операцій у конкретному територіальному управлінні банку, але і у значній мірі дозволить управляти процесами в межах Національного банку. Крім того це надасть змогу мати своєчасну і якісну інформацію про стан та структуру операцій в обігу, оперативно приймати необхідні управлінські рішення, своєчасно забезпечувати перспективне прогнозування оборотів та обсягу розрахунково-касових операцій.

Комплекс робіт щодо автоматизації обробки готівки має охоплювати такі технологічні операції: розробка і виробництво грошей, інкасація та транспортування, приймання та видача, обробка (перелік, сортування, контроль справжності, обандеролення, пакування), облік, зберігання, вилучення з обігу зношених і підозрілих грошей, експертиза підозрілих банкнот, знищення та утилізація готівки, непридатної для обігу.

Вирішення таких завдань в Україні можливе тільки шляхом поступового, але цілеспрямованого впровадження сучасних технічних засобів, автоматизованих та комп`ютерних технологій у сфері готівкового обігу на основі чіткої нормативної бази Національного банку, яка регламентує проведення всіх операцій із готівкою в державі. Вирішення цієї проблеми в Україні можливе за рахунок створення сучасної машинної технології вилучення і знищення зношених банкнот та поступового, зважаючи на реальні можливості, оснащення регіональних управлінь НБУ автоматизованими системами обробки готівки, які дають змогу своєчасно і якісно здійснювати відсортування, контроль та вилучення з обігу зношених і фальшивих банкнот.

В процесі управління діяльністю банку особливе місце займає проблема прогнозування очікуваного залишку грошових коштів по зобов’язанням до запитання. Як правило, значну питому вагу в структурі зобов’язань комерційного банку займають зобов’язання до запитання такі, як поточні (розрахункові) рахунки юридичних осіб, Лоро-рахунки інших банків та небанківських кредитно-фінансових установ, вклади юридичних та фізичних осіб до запитання. Цей факт потребує від банку пошуку і використання найбільш точних і надійних підходів прогнозування потенційного залишку коштів на поточних рахунках клієнтів для якісного керівництва своєю ліквідністю.

Ліквідність банку є одним з основних факторів, що обумовлюють вибір управлінських рішень по проведенню фінансових операцій та формуванню рівня дохідності банку. В більшості випадків чим нижча ліквідність, тим вищий рівень прибутковості банку, і навпаки. Але виникає питання: як точно спрогнозувати ліквідність банку? Рішення даної задачі досягається шляхом створення механізму відслідковуючої якості, терміновість, обсяги активів і пасивів банку, співвідношення між ними (моніторинг коефіцієнтів ліквідності). Суть цього механізму в тому, щоб валютна і якісна структура активів забезпечувала здатність банку своєчасно виконувати зобов’язання перед вкладниками і кредиторами. [19].

Кошти на рахунках до запитання вигідні банкам, тому що вони найдешевші з структури залучених ресурсів. Але при цьому кошти до запитання дуже непостійні, и значна їх частина (значний обсяг) є небезпечними для ліквідності банку [18]. При керівництві цими ресурсами особливу увагу необхідно приділяти оцінці незнижуючихся залишків на вище перерахованих рахунках с точки зору постійності, щоб використовувати їх в якості стабільного ресурсу для кредитування (в т.ч. МБК), вкладення в цінні папери тощо.

Наразі, система управління активами, що передбачає підтримування покриття даних зобов’язань високоліквідними активами на рівні 100% є не ефективною.

Прогнозування розмірів умовно постійних залишків є не тільки важливим елементом процесу оцінки ліквідності банку, але и складною економіко-математичною задачею. Для того щоб ефективно справляться с цією проблемою, банку необхідно мати надійний методологічний інструментарій по обробці відповідної інформації.

Інструментарій повинен в повному обсязі оцінювати та аналізувати ринкові, кредитні, риски ліквідності та інші види рисків, використовуючи широкий набір сучасних аналітичних методик: Market-to-Market, Value at Risk (в тому числі Credit VaR), історичне моделювання, метод Монте-Карло (Monte Carlo VaR), сценарний аналіз (What if), Stress Testing, BackTesting, тощо [29].

Для вирішення задачі прогнозування поведінки залишків на рахунках до запитання пропонується використовувати підхід, який передбачає статистичну обробку ряду в залежності від виявлених закономірностей динаміки рахунків до запитання [11]. Цей підхід дозволяє на основі історичних відомостей про динаміку тимчасового ряду отримувати прогнозовану величину умовно – постійного залишку на визначений термін в майбутньому при заданому довірчому інтервалі.

Зроблений подібним чином прогноз може в подальшому використовуватися для оцінки ліквідності банку, а також при прогнозуванні залишку грошових коштів на рахунках до запитання. Ефективне управління ресурсами до запитання є важливою задачею для любого банка, а своєчасне и точне визначення величини коштів, що прирівняні до власних, дозволить банкам раціонально використовувати цей найбільш дешеве джерело запозичених коштів и отримувати значний прибуток.

Висновки і пропозиції

Метою даної курсової роботи стало ознайомлення з теоретичними основами та аналіз розрахунково-касових операцій банку. Виходячи з поставленої мети, ознайомилися з видами банківських рахунків та особливостями їх обслуговування; формами та видами безготівкових розрахунків; з'ясували механізм здійснення міжбанківських розрахунків; проаналізували порядок функціонування системи готівково-грошового обігу в банках.

Провівши дослідження, можна зробити наступні висновки.

Грошовий оборот незмінно поділяється на дві нерівні частини: сферу готівкових розрахунків і платежів, що посідає меншу питому вагу і має тенденцію до скорочення та сферу безготівкових розрахунків, що забезпечує безперервні розрахунки і платежі між суб’єктами ринкових відносин.

Для забезпечення виконання однієї зі своїх найважливіших функцій – розрахунково-платіжної – комерційні банки здійснюють різноманітні посередницькі операції, пов'язані з обслуговуванням руху грошових коштів клієнтів і основною передумовою проведення цих операцій є необхідність відкриття банками рахунків клієнтам у національній та іноземній валютах.

Окремі недоліки у практиці ведення розрахунково – касових операцій пояснюється певною мірою тим, що законодавчо не передбачено розмежування функцій регіональних управлінь НБУ та комерційних банків, а також єдиного порядку виконання комерційними банками операцій по обслуговуванню розрахунково-касових операцій тощо.

Потребують нормативно-правового врегулювання такі питання, як:

– порядок виконання комерційними банками депозитних операцій та операцій із приймання комунальних платежів від населення;

– порядок організації зберігання цінностей у депозитаріях установ комерційних банків.

Основи банківської справи загальновідомі. Йдеться про залучення коштів від тих, хто має надлишкові капітали (вкладники) і надання цих коштів у позичку тим, хто хоче і може продуктивно використати надлишкові фонди (позичальники). Передбачається, що позичальники вкладуть їх у виробництво продукції чи надання послуг і отримають від цього кошти, достатні аби повернути основну частину боргу і сплатити досить високу плату за користування кредитом (процент).

Ринок банківських послуг в Україні налічує велику кількість банків і всі вони діють з різною ефективністю. Але попереду завжди ті банки, хто бездоганно обслуговує клієнтів і робить це з мінімальними витратами. Оцінити ефективність діяльності банку допомагає аналіз, який, кваліфіковано проведений, є джерелом цінної інформації для самого банку, потенційних клієнтів, НБУ. Для банку він дає змогу оцінити ефективність управління, з» ясувати об’єктивну оцінку результатів діяльності і перспектив розвитку, а також визначити надійність банків-партнерів, клієнтів та кореспондентів. Клієнти, проаналізувавши опубліковані баланси і звіти про прибутки та збитки, приймають рішення щодо доцільності співробітництва з банком. НБУ на основі аналізу діяльності банку прогнозує ситуацію на кредитних ринках країни, робить висновки щодо стійкості та надійності банківської системи в цілому, контролює виконання банками встановлених економічних нормативів.

Список використаної літератури

1.      Цивільний кодекс України

2.      Закон України «Пре банки і банківську діяльність».

3.      Закон України «Про Національний банк України»

4.      Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» №22 від 21.01.2004

5.      Балабанов І.Г. Банківська справа, СПб: 2008. – 256 с.

6.      Банкiвськi операцiї: Пiдручник / За ред. А.Д. Мороза. – К.: КНЕУ, 2008. – 384 с.

7.      Банкiвське право України: Навч. Посiбник / За ред. А.О. Селiванова. – К.: Iн Юре, 2008. -384 с.

8.      Банковское дело: Учеб.для вузов / Под ред. В.И. Колесникова, Л.П. Кроливецкой. – 4-е изд. перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2008. -460 с.

9.      Вступ до банківської справи. Навч. Посібн. / Під кер. М.І. Савлука – К.: Лібра, 2008.

10. Гладких Д. Типова структура та основні функції підрозділів банківської установи // Вісник НБУ. – 2008. – №4.-с. 20–22

11. Денежное обращение. Кредит: Учеб. для вузов/ Под ред. Л.А. Доброзиной. – М.: ЮНИТИ, 2008. – 477 с.

12. Зайцев О. Электронные платежные системы в современном банковском бизнесе // Банковская практика за рубежом. – 2009. – №1. – с. 70–77.

13. Карманов Є. Банкiвське право України: Пiдручник для вузiв. – Харьков: Консум, 2008. – 463 с.

14. Качаєв Ю. Терiторiальнi фактори банкiвської дiяльностi в Українi // Вiсник Нацiонального банку України. – 2009. – №4. – с. 11–17.

15. Кириченко О. Банківський менеджмент. Навчальний посібник, К.: Основи, 2009.

16. Колодiзєв О. Становлення банкiвської системи України: минуле, свiтовий досвiд, проблеми реформування // Банкiвська справа. – 2008. – №2. – с. 28–29,39.

17. Коцовська Р. Операції комерційних банків. – Львів: Центр Європи, 2007.

18. Лаврушин О.І. Банківська справа, М.: Фінанси та статистика, 2009 – 576 с.

19. Оніщенко С. Особливості розробки нових банківських продуктів // Банківська справа. – 2008. – №3,4

20. Скибенко С.Т. Банківські операції, К.: Укоопосвіта, 2008 – 233 с.

21. Смовженко Т., Хмiль Л. Проблеми вдосконалення дiяльностi комерцiйних банкiв в економiцi України // Регiональна економiка. – 2009. – №1. – с. 163–169.

22. Створення і функціонування кооперативних банків: принципи, проблеми, уроки для України // Фондовий ринок. – 2008. – №46.-с. 8–9

23. Тимофеева З.А. Аналитическая работа в коммерческом банке // Деньги и кредит. – 2009. – №2. – с. 46–53.

24. Ширинская Е.Б. Фінансово-аналитическая служба в банке. – М.: ФБК – Пресс. – 2008

25. Юргелеич С. Правовi аспекти електронної комерцiї // Вiсник Нацiонального банку України. – 2009. – №4. – с. 32–35.

Страницы: 1, 2, 3